Григорій Сковорода

    • Григорій Сковорода
    • Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!
    • Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.
    • Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.
    • Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
    • Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
    • Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?
    • Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.
    • Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.
    • Бери вершину і матимеш середину.
    • З усіх утрат втрата часу найтяжча.
    • Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло. То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.
    • Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
    • Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.
    • Більше думай і тоді вирішуй.
    • Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.
    • О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!
    • Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
    • У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.
    • Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
    • Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.
    • З видимого пізнавай невидиме.
    • Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись..
    • Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
    • Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.
    • Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
    • Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
    • Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.
    • Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
    • Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?
    • Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.
    • Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.
    • Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
    • Все минає, але любов після всього зостається.
    • Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.
    • Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду.
    • Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.
    • Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
    • Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.
    • Лід на те й родиться, аби танути.
    • Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
    • Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.
    • Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.
    • Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.
    • Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.
    • Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.
    • Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
    • Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.
    • Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого соку?
    • Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
    • Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.
    • Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.
    • Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
    • Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість.
    • Не розум від книг, а книги від розуму створились.

    Григорій Сковорода