Пётр Мага   Петро Петрович Мага (нар. 12 липня 1971, с. Страж) — український актор, поет-пісняр, телеведучий, сценарист, режисер масових заходів. Один з ведучих телепрограми «Шустер LIVE». Автор пісень для Павла Зіброва та багатьох інших українських співаків. Народний артист України.

    Його вірш "Полова" дуже точно відображає стан украінскго суспільства і політики.

 

 

ПОЛОВА

 

У кожного окрема доля,

Як мовив батько наш Тарас.

Коли пшениченька у полі

Зерном могутнім налилась,

Коли схиляється доземно

І золотиться ще здаля,

Коли сухі вітри таємно

Колоссю шепчуть про моря,

Коли спадають чисті роси

І рано-вранці, до зорі,

Виходять дзвінко на покоси

В сорочках чистих косарі,

Снопи цвітуть посеред поля,

У небі жайвір задзвенів...

 

Така навколо дивна воля,

Степ український без країв!

І щоб негоди не діждати

І не нашкодити собі,

Потрібно те зерно дістати

У дружній щирій молотьбі.

На тік, руками і возами,

Щоб не втрачати ані мить!

Вже під співучими ціпами

Зерно очищене блищить...

 

І непомітно, випадково,

Так, ніби хоче насолить,

У всі щілини пре полова,

За комір лізе і свербить,

До лоба липне, заважає,

Страждають всі: чужі, свої...

 

Мале, противне, а кусає

Від непотребності її.

Така красива і художня,

І зовні схожа на зерно,

Та легковажна і порожня,

І їй насправді все одно.

У всіх земних частинах світу

Її нічого не болить:

Куди подує буйний вітер,

Туди полова і летить.

Летить яскраво, гонорово,

У хату любить за поріг,

Завжди лягає поверхово

І зверху дивиться на всіх.

Якщо ж немає перепони,

А є палац, тоді – вперед!

Полова рветься так до трону,

Влипає, як оса у мед!

...Зерно вже люди посушили,

Щасливо закінчили рік,

Вже хліб спекли і теплим з'їли –

В полови значно довший вік.

Вона пишається собою,

Куди і з ким, їй все одно.

Коли народ не з головою,

Полова схожа на зерно.

А потім скаржаться: “Дожились!

Як розгубили все за мить!

Куди ж ми, братчики, дивились?”.

А вже навколо шелестить...

 

І ніби в світі не останні,

Та тільки обіймає жах,

Бо вже полова на екрані,

В умах, а ще, на жаль, в серцях.

І проклинаю кожне слово,

Яке б під каменем загріб:

Покірне стадо жре полову,

Забувши, що буває хліб...  

 

Петро Мага

Вернуться в рубрику "Творчество"