Петро Петрович Мага (нар. 12 липня 1971, с. Страж) — український актор, поет-пісняр, телеведучий, сценарист, режисер масових заходів. Один з ведучих телепрограми «Шустер LIVE». Автор пісень для Павла Зіброва та багатьох інших українських співаків. Народний артист України.
Його вірш "Полова" дуже точно відображає стан украінскго суспільства і політики.
ПОЛОВА
У кожного окрема доля,
Як мовив батько наш Тарас.
Коли пшениченька у полі
Зерном могутнім налилась,
Коли схиляється доземно
І золотиться ще здаля,
Коли сухі вітри таємно
Колоссю шепчуть про моря,
Коли спадають чисті роси
І рано-вранці, до зорі,
Виходять дзвінко на покоси
В сорочках чистих косарі,
Снопи цвітуть посеред поля,
У небі жайвір задзвенів...
Така навколо дивна воля,
Степ український без країв!
І щоб негоди не діждати
І не нашкодити собі,
Потрібно те зерно дістати
У дружній щирій молотьбі.
На тік, руками і возами,
Щоб не втрачати ані мить!
Вже під співучими ціпами
Зерно очищене блищить...
І непомітно, випадково,
Так, ніби хоче насолить,
У всі щілини пре полова,
За комір лізе і свербить,
До лоба липне, заважає,
Страждають всі: чужі, свої...
Мале, противне, а кусає
Від непотребності її.
Така красива і художня,
І зовні схожа на зерно,
Та легковажна і порожня,
І їй насправді все одно.
У всіх земних частинах світу
Її нічого не болить:
Куди подує буйний вітер,
Туди полова і летить.
Летить яскраво, гонорово,
У хату любить за поріг,
Завжди лягає поверхово
І зверху дивиться на всіх.
Якщо ж немає перепони,
А є палац, тоді – вперед!
Полова рветься так до трону,
Влипає, як оса у мед!
...Зерно вже люди посушили,
Щасливо закінчили рік,
Вже хліб спекли і теплим з'їли –
В полови значно довший вік.
Вона пишається собою,
Куди і з ким, їй все одно.
Коли народ не з головою,
Полова схожа на зерно.
А потім скаржаться: “Дожились!
Як розгубили все за мить!
Куди ж ми, братчики, дивились?”.
А вже навколо шелестить...
І ніби в світі не останні,
Та тільки обіймає жах,
Бо вже полова на екрані,
В умах, а ще, на жаль, в серцях.
І проклинаю кожне слово,
Яке б під каменем загріб:
Покірне стадо жре полову,
Забувши, що буває хліб...
Петро Мага
